Разумеется, он может сделать нечто действительно значимое за оставшиеся два года. Два года — это огромный срок в политике. Два года назад никто и представить себе не мог, что Россия будет воевать с Украиной. Через два года карта Ближнего Востока может выглядеть совершенно иначе. В течение двух лет, в 1948 и 1949 годах, был разработан план, проведены переговоры и подписан первоначальный вариант Североатлантического договора, заложившего основы НАТО.

За два оставшихся года президент Обама может переосмыслить, вновь провести переговоры и внести изменения в Североатлантический договор — или, по крайней мере, провести реструктуризацию НАТО таким образом, чтобы этот альянс начал функционировать как живой организм, а не как пережиток холодной войны. Более того, он может начать это делать уже в сентябре, на саммите НАТО в Уэльсе.

Несомненно, НАТО уже давно необходимо проявлять жесткость в вопросе приема новых членов. Некоторые европейские страны не хотят оплачивать расходы на оборону? Возможно, теперь всех тех, кто хочет, чтобы на них распространялось действие Статьи 5, гарантирующей безопасность, необходимо обязать платить. Возможно, всем тем, кто тратит менее 1% своего национального бюджета на оборону, стоит сообщить, что гарантии безопасности больше на них не распространяются. Нет никаких сомнений в том, что в тех странах, которые не хотят платить, не должно быть военных баз НАТО. Кроме того, члены НАТО должны переводить гораздо более высокий процент своих расходов на оборону в бюджет НАТО, чтобы НАТО, как альянс, мог финансировать важнейшие операции.

НАТО также должен четко обрисовать свои цели. В настоящий момент в Европе существует две угрозы: угроза со стороны России на востоке и угроза со стороны исламского фундаментализма на юге. Таким образом, НАТО необходимы два командных центра, каждый из которых должен отвечать за разведку и защиту от одной из этих двух угроз. Кроме того, необходимо полностью пересмотреть принципы размещения военнослужащих и оборудования: если бы мы начали сначала, никто не стал бы размещать их там, где они находятся сейчас. НАТО необходимо закрыть ненужные командования и базы и двигаться дальше.

В то же время члены НАТО должны понимать, что расширение альянса не имеет ничего общего с благотворительностью: когда НАТО принимает в свои ряды нового члена, все остальные члены должны быть готовы защищать это государство — а если они не готовы к этому, тогда процесс расширения НАТО необходимо остановить. Либо Статья 5 является абсолютной гарантией, либо она не имеет никакой ценности.

Как только НАТО четко очертит свои истинные интересы безопасности, его войска смогут снова начать проводить ежегодные учения, как они делали это в период холодной войны. Пришло время предусмотреть нашу реакцию на возможность вторжения российских войск в Латвию по крымскому сценарию, реализованному не солдатами регулярной армии, а «маленькими зелеными человечками» под видом проживающих там русских. Пора уже быть готовыми к гражданской войне в Ливии и падению Багдада. Пора НАТО обзавестись более совершенной системой обеспечения кибербезопаности и всерьез задуматься над своими возможностями в условиях информационной войны. Пора признать тот факт, что Россия, возможно, уже нарушила несколько послевоенных соглашений о вооружении, в том числе договоров, касающихся ракет средней дальности: если это так, то нам тоже стоит перестать соблюдать их условия. Политика сдерживания приносила плоды в прошлом, поэтому она может приносить их и в будущем.

Известно, что Обама не любит заседания лидеров НАТО, и это вполне объяснимо. На встрече, приуроченной к 60-летнему юбилею НАТО, которая состоялась в 2009 году и стала для Обамы первой встречей в качестве президента США, лидеры всех государств-членов НАТО выступили с речами. И они не ограничились 28 речами 28 членов: тогда, к примеру, и президент, и премьер-министр Албании посчитали необходимым выступить. Пришло время серьезно относиться к заседаниям НАТО на всех уровнях. Те страны, которые обладают более глубокими знаниями или влиянием в той или иной горячей точке, должны возглавить дискуссию: Франция — по ситуации в Мали, Эстония — по ситуации на Украине. Генеральный секретарь должен ясно дать понять, что страны, не принимающие участия в том или ином конфликте, должны хранить молчание. Больше никаких заранее подготовленных высказываний: диалог должен быть настоящим, а не инсценированным.

Все эти перемены возможны. Разумеется, у Обамы нет возможности заставить Конгресс делать то, что ему нужно, но у него есть возможность возродить западный альянс. Для этого у него есть все средства — на долю США приходится три четверти бюджета НАТО — а также и главный аргумент в пользу его возрождения: если западный альянс в том виде, в котором он существует сейчас, больше не хочет себя защищать, Америка может выйти из него в любой момент. Такой аргумент быстро отрезвит всех членов альянса, закрепив за Обамой наследие, которое войдет в мировую историю.

Обращения президента Украины в оригинальном виде:

"Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
а сила знову розцвіла"

Ці слова – проникливі, аж мороз шкірою. Із душі та серця великого поета Тичини вони вирвалися 71 рік тому. Під час іншої, ще тієї війни. Та вони такі злободенні, ніби сказані прямо сьогодні...

Шановні солдати і матроси!
Сержанти і старшини,
офіцери, генерали і адмірали,
ветерани!
Бійці добровольчих батальйонів та волонтери!
Воїни зведеного підрозділу учасників антитерористичної операції!
Дорогі співвітчизники!
Високоповажні закордонні гості!

Події останніх місяців стали для нас хоча й не оголошеною, але справжньою війною. Вона, можливо, так і увійде в історію як Вітчизняна війна чотирнадцятого року. Війна проти зовнішньої агресії. За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ. За Незалежність.

"Вітчизняна" вона тому, що на захист Батьківщини піднялися всі – від малого до старого. Боротьба за перемогу стала всенародним рухом, справою всіх і кожного.

Переконаний: битва за Україну, за Незалежність завершиться для нас успішно - завдяки загальнонаціональній солідарності, помноженій на мужність та героїзм наших воїнів.

За останні шість місяців у важких виснажливих боях народилося нове українське військо. Воно сильне не лише зброєю та хистом, але й потужним патріотичним духом. Словосполучення "захисник Вітчизни" перестало бути абстрактним ритуальним висловом. Воно наповнилося конкретним змістом.

В багатому на подвиги літописі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни. Я наголошую, Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!
Мужність та героїзм, відвагу та самопожертву, відчайдушність та бойове братерство наші воїни демонструють кожного дня, кожної години, кожної миті.
Наші Збройні Сили, Національна гвардія, прикордонна служба, добровольчі батальйони заслужено успадкували військову славу давньоукраїнських князівських дружин і Війська Запорозького, українських січових стрільців і вояків Української Повстанської Армії, армії Української Народної Республіки і українців, які під час Другої світової війни захищали Україну в лавах Червоної Армії.

Правду про звитягу учасників антитерористичної операції золотими літерами закарбують в українську військову історію.

Дякуючи всьому воїнству за вірність Присязі, за служіння Україні, за жертовний її захист, хотів би низько вклонитися кожній українській жінці.

Бабусі чи мамі.
Доньці чи дружині.
Сестрі чи подрузі.

Кожній, хто втратив чоловіка чи сина, онука чи брата. І всім тим, хто з вірою в перемогу чекає на повернення свого рідного, найкращого, коханого.
Окрема подяка – активістам волонтерського руху. Особливо важливою ваша допомога була в перші тижні агресії, коли ми отримали в спадок державу без армії, без міліції, без спецслужб, без зброї.
Наш ворог довго й наполегливо тренувався, щоб напасти на Україну. А от ми тоді не були готові до такого підступного віроломства. Двічі за сто років українська політична еліта в приступі пацифістських ілюзій недооцінила важливість зміцнення обороноздатності. У сімнадцятому-двадцятому роках минулого століття нехтування військовою загрозою обернулося агресією зі Сходу та втратою Україною незалежності.

На межі минулого та теперішнього століть ми знову наступили на ті ж граблі. Ще раз повірили, що нібито світ став вегетаріанським. І навіть добровільно позбулися ядерної зброї. А війна повторно прийшла з тієї сторони горизонту, з якої її, за звичкою, не чекали.

Чи не вчили нас ще давньоримські мудреці:

"Сі віс пацем, пара беллум" –
Хочеш миру – готуйся до війни.

Знищення терористами малайзійського літака. Вбивство ними ж почесного консула Литви. Поява міжнародних найманців на службі в терористів – все це зайвий раз свідчить, що агресія проти України вийшла за межі двосторонніх відносин. Вона руйнує основи світового порядку. Гвалтує міжнародне право. Ставить під загрозу європейську та глобальну безпеку.

Прямо у центрі Європи, у ХХI столітті зроблено зухвалу спробу без оголошення війни перейти кордони суверенної країни. Світ неначе повернувся в тридцяті роки минулого століття, в переддень Другої світової війни. За тиждень, до речі, виповнюється 75 років від моменту її початку. Століття Першої світової відзначили менше місяця тому. Третю ж - неможливо допустити.

Війна взагалі не наша ініціатива. Вона нав’язана нам ззовні. Наш вибір – мир, здійснення мирного плану для Донбасу, який я розробив і запропонував ще в червні.

Кроки до миру не можуть, втім, бути односторонніми. Вони не мають відбуватися за рахунок суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України.

Вітчизняна дипломатія робить все можливе і навіть неможливе, щоб знайти політичний спосіб врегулювання.

І ще. Україна дуже цінує підтримку з боку тих, хто продемонстрував, що насправді є нашими друзями і партнерами – країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, інших держав. Друзі, з нами – весь світ, від Канади до Австралії, від Швеції до Японії.

Ми довели спроможність захищати нашу Державу. Очевидно, що в зримій історичній перспективі над Україною постійно, нажаль, буде військова загроза. З цим не лише треба навчитися жити. До захисту Незалежності треба постійно бути готовими.

Вже до кінця цього року буде виділено мільярди гривень на оновлення озброєння та військової техніки. Зараз перед вами з Хрещатика прямо в зону АТО прослідує колона нової, щойно закупленої, або випущеної, або відремонтованої техніки. Згідно плану на п'ятнадцятий-сімнадцятий роки, на переозброєння та оновлення військової техніки заплановано виділити понад 40 мільярдів гривень. Це дозволить модернізувати, закупити нові та поставити у війська літаки, вертольоти, бойові кораблі та катери.

І це лише скромний початок. Ми повинні, обов’язково повинні постійно зміцнювати нашу армію. Бо хто шкодує грошей на своє військо, буде годувати чуже.

Тільки ціною колосальних надзусиль всього народу зможемо захистити Незалежність, життя і безпеку кожного, наше право вільно жити на своїй українській землі.

Понад двадцять років приживалося наше синьо-жовте свято Незалежності - і тепер насправді стало всенародним святом. Ще ніколи за 23 роки цей день не був таким величним, як сьогодні. Ще ніколи люди не відзначали його так щиро, як тепер, з українським прапором в кожному віконці, на кожному балконі. І це незважаючи на важкі часи, які переживає країна.

За урочистістю та піднесенням свято Незалежності для нас, немов Різдво. Бо це і є народження нової країни. України.

З Днем Незалежності вас, друзі!
Слава Збройним Силам України!
Слава українському народу!
Слава героям!
Україні – слава!